Рішення № 43 від 06.10.2016 р.

РІШЕННЯ

06 жовтня  2016 року                                                                                         м.Хмельницький

            Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури Хмельницької області у складі дисциплінарної палати, у складі  голови дисциплінарної палати Свірневської Н.В., секретаря дисциплінарної палати Тарадай О.Т., членів дисциплінарної палати: Дем’янової О.В., Стасишина А.Л., Стьопіна О.Ю., з участю  голови КДКА Хмельницької області Прядуна В.Б.,розглянувши скаргу головного лікаря  Хмельницької обласної психіатричної лікарні Особи_1 про притягнення до дисциплінарної відповідальності адвоката_1,-

 

встановила:

 

            18 серпня 2016 року(вх.№288/1/16-16)  на адресу КДКА Хмельницької області надійшла скарга  головного лікаря Хмельницької обласної психіатричної лікарні №1 Демчука В.М. про притягнення адвоката_1 до дисциплінарної  відповідальності.

            Скаржник   вказує на порушення адвокатом  вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при здійсненні  представництва інтересів хворої Особи_2, яка  перебувала на лікуванні в Хмельницькій обласній психіатричній лікарні. Зокрема, на думку скаржника, адвокат_1 через незнання чинного законодавства  розповсюджує негативну інформацію щодо неправомірних дій  лікувальної установи та головного лікаря при госпіталізації Особи_2 ; пише звернення  неправдивого характеру  в різні інстанції, чим завдає шкоди діловій репутації лікувального закладу. Водночас, як стверджує  головний лікар ХОПЛ,  дії працівників та персоналу   лікувального закладу узгоджуються з вимогами чинного законодавства, зокрема Закону України «Про психіатричну допомогу».  Посилаючись на порушення адвокатом вимог Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», скаржник просить притягнути адвоката_1 до дисциплінарної відповідальності. До своє скарги  скаржник додав  кілька копій документів, які підтверджують факт направлення адвокатом звернень та скарг на дії адміністрації Хмельницької обласної психіатричної лікарні, а також копії заяви Особи_2 щодо ненадання інформації  своєму представнику.

            Адвокат_1 надав свої пояснення щодо скарги Особи_1,  вважає її необґрунтованою та такою, що не відповідає дійсності.  Вважає, що  подана на нього скарга є ніщо інше, як втручання у його адвокатську діяльність та вчинення тиску з метою примусити відмовитися від захисту та представлення інтересів хворої Особи_2.  Адвокат до своїх пояснень додав ряд   копій документів, що свідчать про його дії, направлені на захист інтересів своєї клієнтки, пояснення Особи_2 ,підтверджуючі документи про перебування її на стаціонарному лікуванні, рішення суду про примусову госпіталізацію  до психіатричного закладу та інші.

            Проведеною перевіркою щодо наявність обґрунтованих ознак порушень  діючого законодавства з питань адвокатської діяльності з боку адвоката_1, зазначених в скарзі головного лікаря Хмельницької обласної психіатричної лікарні Особи_1,  встановлено наступне.

            Згідно витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, адвокат_1 діє на підставі свідоцтва № *** від 15.04.1998 року, виданого Хмельницькою КДКА на підставі рішення КДКА № *** від 15.04.1998 року. Адреса робочого місця:  м.Хмельницький, вул. *** тел.***.

            Як було встановлено,  адвокат_1 25 липня 2016 року уклав договір про надання правової допомоги з Особою_2 про захист її прав та представлення її інтересів  у справі про примусову госпіталізацію до Хмельницької обласної психіатричної лікарні. В ході   виконання своїх обов’язків  адвокат   добросовісно  виконував свої договірні зобов’язання,  захищаючи інтереси своєї клієнтки в усіх  державних закладах та установах. Зокрема, після того, як Особа_2 примусово госпіталізували до психіатричного закладу, він в інтересах своєї клієнтки звертався до департаменту охорони здоров’я  Хмельницької ОДА,  в прокуратуру Хмельницької області,  Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини. Підготував та подав  апеляційну скаргу на рішення Ярмолинецького районного суду від 19.07.2016 року про примусову госпіталізацію Особи_2. Станом на 15 вересня 2016 року розгляд  апеляційної скарги не завершений, а сторонам надано строк для збору додаткових доказів.  Окрім того, як свідчать документи,  після всіх звернень,  Особа_2  ще 12  серпня 2016 року була виписана з лікувального закладу, що підтверджується листком непрацездатності від 12.08.2016 року  та продовжує співпрацювати з адвокатом  у спорі про  правомірність  прийнятого судового рішення  щодо її примусової госпіталізації до психіатричного закладу. Наведене може свідчити про успішність здійснення  адвокатом  захисту прав та інтересів   своєї клієнтки.  Водночас, з тексту поданих як скаржником, так і адвокатом, копій звернень   адвоката до державних установ в інтересах Особи_2 не вбачається  розповсюдження неправдивої інформації  щодо неправомірних дій працівників лікарні  чи   викладу неправдивої інформації, що могла б завдати  шкоди діловій репутації  цього медичного закладу.  При цьому, варто  звернути увагу на постанову Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009  N 1  «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації  фізичної та юридичної особи», де зазначено наступне: «…Відповідно   до    статті    40    Конституції    України усі  мають  право  направляти  індивідуальні  чи колективні письмові звернення або особисто звертатися  до  органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,  що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк. ...У випадку,  коли  особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи  інша  інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію  та  надати відповідь,проте в ході перевірки  інформація  не  знайшла  свого  підтвердження, вказана обставина не може сама по  собі  бути  підставою  для задоволення позову,  оскільки  у  такому  випадку мала місце реалізація особою конституційного права,  передбаченого   статтею   40   Конституції, а не поширення недостовірної інформації».

            Окрім того,  зміст  направлених адвокатом звернень, що додані до матеріалів перевірки, повністю відповідає  вимогам  ст.20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську  діяльність»  в частині  професійних прав адвоката  та їй не суперечить.               

            Відповідно до ч.1 статті 36 Закону України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльність” право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою ( скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки.

            Статтею 37 Закону України „ Про адвокатуру та адвокатську діяльність” передбачені стадії дисциплінарного провадження, п.1 ч.1 якої передбачає проведення перевірки відомостей про дисциплінарний проступок адвоката.

            Дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою).

            Крім того, згідно статті 67 Правил адвокатської етики, щодо відносин дисциплінарної відповідальності адвокатів діє презумпція невинуватості. При застосуванні дисциплінарних стягнень за порушення Правил адвокатської етики органи адвокатури України мають виходити із загальних засад юридичної відповідальності, зокрема повинні застосовувати дисциплінарні стягнення лише за винні порушення.

            Наведені ж у скарзі головного лікаря Хмельницької обласної психіатричної лікарні Особи_2 доводи не вказують на ознаки вчинення адвокатом_1 дисциплінарного проступку  і не ґрунтуються на вимогах Закону, а лише є особистими висновками скаржника, не підтвердженими жодними доказами. Таким чином, скаржник не надав доказів на підтвердження викладених ним обставин, і таких не було встановлено при проведенні перевірки по його скарзі.  

            Відповідно до ч.2 статті 36 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», якою передбачено, що не допускається зловживання правом на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, у тому числі ініціювання питання про дисциплінарну відповідальність адвоката без достатніх підстав, і використання зазначеного права як засобу тиску на адвоката у зв’язку із здійсненням ним адвокатської діяльності.

            Заслухавши  доповідача - члена дисциплінарної палати КДКА Хмельницької області Стасишина А.Л., перевіривши  матеріали скарги  головного лікаря Хмельницької обласної психіатричної лікарні Особи_1, пояснення  адвоката_1 та додані ним письмові документи,  дисциплінарна палата КДКА  Хмельницької області встановила, що зі скарги, рівно як і з матеріалів перевірки по ній, не встановлено ознак дисциплінарного проступку в діях адвоката, а також  порушень адвокатом Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Правил адвокатської етики.

            Враховуючи викладене,   керуючись ст.ст. 33,34,38,39 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»,-

 

ВИРШИЛА:

 

            1. Відмовити в порушенні дисциплінарної справи щодо адвоката_1, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № *** від 15.04.1998 р., видане Хмельницькою обласною КДКА.

 

            2. Рішення про відмову в порушенні дисциплінарної справи може бут оскаржене протягом тридцяти днів з дня його прийняття до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури   або до суду.  

 

 

Голова Кваліфікаційно-дисциплінарної

комісії адвокатури Хмельницької області                                                       В.Б. Прядун

 

Голова дисциплінарної палати      

КДКА Хмельницької області                                                                            Н.В. Свірневська                                                            

 

Секретар  дисциплінарної палати

КДКА Хмельницької області                                                                            О.Т. Тарадай